Географічна карта - Терсхеллінг (Gemeente Terschelling)

Терсхе́ллінг (Terschelling, Skylge, місц. діал. Schylge ) — острів і однойменна громада у нідерландській провінції Фрисландія. Входить до групи Західно-Фризьких островів, розташований між островами Вліланд і Амеланд.

На Терсхеллінгу розташований Морський інститут імені Віллема Баренца, заснований 1875 року. Він готує моряків і спеціалістів з морських дисциплін, а також бере участь у різноманітних дослідницьких проектах.

Острів Терсхеллінг у своєму нинішньому вигляді сформувався у Середньовіччі, коли острів Вексалія (східна частина сучасного Терсхеллінга) об'єднався із піщаною обмілиною Де-Схеллінг на заході. Назва первісного острова — Wexalia, Wuxalia або Wecsile зустрічається у Ранньому Середньовіччі та зникає наприкінці Середніх віків. Востаннє цей топонім фігурує в 1482 році, в угоді між володарем Терсхеллінга Фолкерусом Рейнером Попма (Folkerus Reijner Popma) і англійським королем Едуардом IV.

Найстаріші сліди цивілізації на острові датовані періодом близько 850 року, коли на Терсхеллінгу збудували невелику дерев'яну церкву, яка мала назву Striperkerk, від сусіднього поселення Striep або Stryp. Пізніше, біля церкви виник цвинтар, який отримав назву Striperkerkhof. У списку церков за XI століття зазначається, що абатство Ехтернах володіє на Терсхеллінгу двома церквами. У ті часи острів не завжди чітко відокремлювався від материка, на прибережних узвишшях виникали невеликі поселення. Достеменно відомо, що у XIII столітті на острові Грінд поблизу Терсхеллінга існував монастир та кілька ферм.

На формування острова у сучасному вигляді значною мірою вплинув штормовий приплив, який стався у 1287 році і переріс у повінь Святої Люсії, природну катастрофу, яка змила значну частину території Нідерландів і перетворила озеро Зейдерзе у морську затоку. До цієї повені на Терсхеллінг вів сухопутний шлях від поселення Дейксхорн (ймовірно, сучасне село Дейксхук у муніципалітеті Франекерадел, Фрисландія) до поселення Горн у східній частині Терсхеллінга. Повінь святої Люсії змила перешийок, внаслідок чого східна частина острова занепала, а зв'язок із материком налагодився через західну частину.

Взагалі історично існувало певне протистояння між мешканцями Західного Терсхеллінга, які займалися мореплавством, і мешканцями Східного Терсхеллінга, орієнтованими на сільське господарство. У 1612 це протистояння призвело до розділення острова на дві незалежні громади, Вест-Терсхеллінг і Ост-Терсхеллінг. Тільки після французької окупації Нідерландів на початку XIX століття населення острова знову об'єдналося в одну громаду.